Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан того, що є безликим; відсутність індивідуальних, характерних рис, виразності, оригінальності, що робить щось або когось нічим не виразним, типовий, спільним для багатьох.
- (Психологія) –
Відсутність особистих рис, індивідуальності в людині; невиразність, статерелість характеру або зовнішності.
- (Мистецтво) –
У мистецтві та літературі — властивість художнього образу, що позбавлений психологічної глибини, індивідуальних характеристик, виступає лише як умовне, схематичне узагальнення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безликість, р. безликості, д. безликості, з. безликість, о. безликістю, м. безликості, к. безликосте