безличник

[bɛzlɪt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Рідкова назва села Безличне в Україні, що вживається в місцевому діалекті або неформальному мовленні.

  2. (Лінгвістика) –

    (лінгв., заст.) Те саме, що безособова форма дієслова; дієслово, що вживається лише в формах 3-ї особи однини теперішнього (майбутнього) часу та в інфінітиві для вираження стану природи, людини або неозначеної дії (наприклад: смеркається, знобить, не спиться).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. безличник, р. безличника, д. безличникові, з. безличника, о. безличником, м. безличникові, к. безличнику

Більше записів