Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан, що характеризується відсутністю критичного ставлення, нездатність або небажання аналізувати, оцінювати, сумніватися в чомусь, приймати щось на віру без розбору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безкритичність, р. безкритичності, д. безкритичності, з. безкритичність, о. безкритичністю, м. безкритичності, к. безкритичносте