безхатько

1. Людина, яка не має власного житла, притулку, постійного місця проживання; бездомний, бурлака.

2. Людина, яка не має сім’ї, рідних або опікуна; сирота, самітня людина.

3. (У переносному значенні) Той, хто позбавлений духовної опори, внутрішньої приналежності до певного кола, середовища.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |