безкарний
[bɛzkɑrnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Юриспруденція) –
Такий, що не зазнає кари, покарання за вчинене; такий, що залишається безкарним.
- (Юриспруденція) –
Який не може бути покараний або не підлягає карі; безкарний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безкарний, р. безкарного, д. безкарному, з. безкарного, о. безкарним, м. безкарнім