безгучний
[bɛzɦut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Фізика) –
Такий, що не супроводжується звуками, не створює звукових хвиль; абсолютно тихий, безшумний.
- (Лінгвістика) –
Переносно: такий, що відбувається непомітно, без зовнішніх проявів, не привертаючи до себе уваги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безгучний, р. безгучного, д. безгучному, з. безгучного, о. безгучним, м. безгучнім