безгомінний
[bɛzɦominnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Такий, що відбувається без гомону, галасу; тихий, безшумний.
- (Лінгвістика) –
Позбавлений гомону, галасу; спокійний, затишний (про місце, середовище тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безгомінний, р. безгомінного, д. безгомінному, з. безгомінного, о. безгомінним, м. безгоміннім