безголосний
[bɛzɦolosnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Який не має голосу, не може говорити або видавати звуків; німий.
- (Мистецтво) –
Позбавлений голосу, вокальних партій (про музичний твір, виконання тощо).
- (Лінгвістика) –
У фонетиці: такий, що утворюється без участі голосу, лише за допомогою шуму (про приголосний звук); глухий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безголосний, р. безголосного, д. безголосному, з. безголосного, о. безголосним, м. безголоснім