безгаласливий
[bɛzɦɑlɑslɪʋɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Який не супроводжується галасом, шумом; тихий, спокійний.
- (Техніка) –
Який не створює галасу, шуму; нешумний.
- (Лінгвістика) –
Переносно: який відбувається без зовнішнього гучного чи публічного обговорення, без зайвої уваги; спокійний, непомітний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безгаласливий, р. безгаласливого, д. безгаласливому, з. безгаласливого, о. безгаласливим, м. безгаласливім