Властивість художнього твору (літературного, кінематографічного, драматичного), яка полягає у відсутності чітко вираженої, послідовно розвиненої фабули, тобто основної сюжетної лінії, ланцюжка подій, що визначають розвиток дії.
Принцип або художній прийом у мистецтві, що ґрунтується на свідомій відмові від традиційної сюжетності, логічної причинно-наслідкової побудови твору, часто з метою зосередити увагу на настрої, внутрішніх переживаннях персонажів, символіці або філософському підтексті.