бездифузійний
[bɛzdɪfuzijnɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Техніка) –
(техн.) Такий, що не потребує дифузії або не пов’язаний із нею; заснований на інших принципах, ніж дифузійний процес.
- (Фізика) –
(фіз., хім.) Характеризуючийся відсутністю дифузії, тобто самовільного проникнення чи перемішування частинок (атомів, молекул, носіїв заряду) однієї речовини в іншу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бездифузійний, р. бездифузійного, д. бездифузійному, з. бездифузійного, о. бездифузійним, м. бездифузійнім