1. Який не має власного двору, садиби або земельної ділянки з господарськими будівлями; безсадибний.
2. У давньому українському праві: позбавлений права мати свій двір (маєток) через соціальний стан або правове обмеження.
бездвірний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |