бездітний

1. Який не має дітей, позбавлений дітей.

2. Який стосується людей, що не мають дітей, або характеризує їхнє життя, становище.

Приклади вживання

Приклад 1:
Удівець був і бездітний, а гро­шей си­ла, то не­хай би, ка­же, ко­му-не­будь після ме­не дос­та­лось. Од­ка­за­ла Маруся: «Хіба я зро­ду гро­шей не ба­чи­ла?» Не зва­жив­ся пан сот­ник і ста­рос­ти при­си­ла­ти, щоб не скеп­ку­ва­ла врод­ли­ва Ков­банівна.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: прикметник () |