1. Позбавлений таланту, обдарування; нездатний до творчої, продуктивної діяльності.
2. Позбавлений внутрішньої цінності, значення; нікчемний, марний.
3. Який не має успіху, не справджує очікувань; невдалий, невдачливий.
бездарний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Знали, що це запеклий антикомуніст, переконаний ворог Радянського Союзу, спритний емігрантський діяч, бездарний графоман, який у своїх незчисленних опусах люттю безсилою сходить до українського народу, закликає до братовбивчої різанини, до війни, до повалення соціалізму. Що вже говорити про спеціальну, специфічну, пропагандистську літературу, — не будемо витрачати часу на цитування викривальних «праць»!
— Невідомий автор
Приклад 2:
Чи так чи сяк, а Шпак дурак… Згадався побіжно другий вихованець совєтського режиму, представник сталінської інтелігенції, тупий, бездарний парубчак, що гнувся теж бути поетом і що про нього часто говорили жартома: Шеремет не поет, не поет Шеремет. 10/VІІ — 42 р. Сьогодні рівно місяць, як я приїхав до Києва.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Письменник був не зовсiм бездарний (так принаймi авторитетна критика заявила) i безперечно близький пролетарiатовi. — Але про що писати?
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Частина мови: прикметник () |