1. Позбавлений віри в Бога, що заперечує його існування; атеїстичний.
2. Який суперечить релігійним нормам, засновам віри; гріховний, нечестивий.
3. Перен. Дуже поганий, жахливий; що викликає обурення, осуди; безсовісний.
Словник Української Мови
Буква
1. Позбавлений віри в Бога, що заперечує його існування; атеїстичний.
2. Який суперечить релігійним нормам, засновам віри; гріховний, нечестивий.
3. Перен. Дуже поганий, жахливий; що викликає обурення, осуди; безсовісний.
Приклад 1:
…Запорожці писали Юрію: “Явно безбожний милостивий пане Юрасю Хмельниченку, гетьмане! Ще минулого року звідомилися ми, низове Запорозьке військо, що ваша милість, упавши в шаленство, не намагається вийти з нього радою зичливих собі приятелів і глибоко занурюється у гріховне вельми згубне озеро, коли підняв чварну війну і нещадне кровопролиття братів наших заради гетьманства зі своїм дядьком, подібним до тебе владолюбцем Сомком.
— Франко Іван, “Мойсей”