1. Людина, яка заперечує існування Бога; атеїст.
2. Людина, що порушує релігійні заповіді, нехтує релігійними нормами; грішник, нечестивець.
3. (у розмовному вживанні) Людина, яка відрізняється безсовісністю, безпринципністю або жорстокістю.
безбожник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Хоч Аристотель і був безбожник.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |