Властивість або стан, за якого відсутній біль, фізичні чи психічні страждання; невідчуття болю.
У медицині та фармакології — характеристика лікувальної процедури або препарату, що не спричиняє больових відчуттів; здатність усувати або запобігати болю.
У переносному значенні — стан душевного спокою, відсутність емоційних страждань, переживань або моральних мук.