Властивість або стан, за якого відсутній балансир (противага, балансувальний пристрій або елемент), що призводить до порушення рівноваги, нестійкості або незбалансованості системи, механізму чи процесу.
У техніці та механіці — конструктивна або експлуатаційна особливість машини, механізму, вузла, за якої в них відсутній балансир, що звичайно спричиняє вібрації, нерівномірний хід, зношування чи неефективну роботу.
У переносному значенні — відсутність балансу, рівноваги, гармонії, пропорційності в якомусь процесі, системі, явищі або стані (наприклад, безбалансирність економіки, розвитку, емоційного стану).