Безапертурність — властивість оптичної системи, зокрема телескопа або об’єктива, що працює без традиційної діафрагми (апертури) для регулювання кількості світла, що проходить через систему; стан, коли світловий потік обмежується лише діаметром першого оптичного елемента.
Безапертурність — характеристика певних типів телескопів (наприклад, системи Шмідта—Кассегрена), у яких коректорна пластина одночасно виконує роль обмежувача світлового пучка, що усуває необхідність у окремій апертурній діафрагмі.