Власна назва, що позначає філософсько-етичну концепцію або принцип, за яким дії, процеси або системи мають відбуватися без аберацій — тобто без відхилень, спотворень, помилок або небажаних побічних ефектів, прагнучи до ідеальної чистоти, точності та передбачуваності результату.
У вузькому термінологічному вживанні — стан або властивість системи (технічної, біологічної, соціальної), що характеризується повною відсутністю аберацій (відхилень від норми, дефектів, помилок) у її функціонуванні або структурі.