Значення
- (Юриспруденція) –
(в англомовних країнах) посадовець суду, який виконує допоміжні функції: забезпечує порядок у залі засідань, передає документи, супроводжує свідків, оголошує рішення суду.
- (Історія) –
(історичне) в середньовічній Англії — королівський чи шерифів службовець, управитель округу (сотні) або маєтку, який збирав податки та здійснював судові повноваження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бейліф, р. бейліфа, д. бейліфові, з. бейліфа, о. бейліфом, м. бейліфі, к. бейліфе