бейліф

1. (в англомовних країнах) посадовець суду, який виконує допоміжні функції: забезпечує порядок у залі засідань, передає документи, супроводжує свідків, оголошує рішення суду.

2. (історичне) в середньовічній Англії — королівський чи шерифів службовець, управитель округу (сотні) або маєтку, який збирав податки та здійснював судові повноваження.

Приклади вживання слова:

бейліф

Відсутні