Древослів

Словник Української Мови

бейка

[bɛjkɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Тонка смужка тканини, що використовується для обробки країв одягу, вирізів, пройм тощо; обтачка, кантик.

  2. (Техніка) –

    Розмовна назва для будь-якої невеликої стрічки, тасьми або шнурка, що використовується в одязі чи взутті.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бейка, р. бейки, д. бейці, з. бейку, о. бейкою, м. бейці, к. бейко

Більше записів