1. Фізичний термін, що позначає розподіл електронів або позитронів (бета-частинок), які випромінюються радіоактивним ядром під час бета-розпаду, за їхніми енергіями або імпульсами; графічне зображення такого розподілу, яке має вигляд неперервної кривої, оскільки енергія бета-частинок може набувати будь-яких значень у певному діапазоні від нуля до максимальної (граничної) енергії, характерної для даного радіонукліда.
бета-спектр
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |