Словник Української Мови
Буква
1. Розмова, обмін думками між двома або кількома людьми на певну тему; товариська, довірлива розмова.
2. Публічна лекція або виступ на певну тему, що часто має навчальний або просвітницький характер.
3. У старій українській та церковній традиції — літературний твір у формі діалогу, розмови між двома персонажами, що обговорюють важливі філософські, релігійні чи моральні питання.
Приклад 1:
Бесіда за гостинним столом (окрім нас трьох присутня була добра знайома господині, співробітниця місцевого музею Ольга Діденко) затяглася до пізнього вечора. Розмовляли легко, одверто, розповідали анекдоти і сміялися до сліз, співали.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Увечері у Гординських — жвава, приємна бесіда: Дуньо Горд., Маланюк, Гірняк, я. Приходив о 9-й Славко дуже схвильований — його ледь-ледь не вбили. Кричали йому «Hende hoch!», а він глухий, не вчолопав, і коли б нараз Стефаник не підкинув його руки догори, вліпили б йому кулю в лоб.
— Невідомий автор
Приклад 3:
165 Бесіда 1-ша, названа Observatorium (Сіон) .
— Тютюнник Григорій, “Вир”