берест

Приклад 1:
— тріснула обвалюючись гілка пам’ятаєш?” останній одсвіт на лице: пам’ятаєш… дощ застібнув плащ — і я вийшов у хлюпотливу темінь… 264 червоний шарф з того боку якби ж то так… зелений шарф з цього боку якби ж то так… не втрачати доброго настрою — тільки й нашого… кажуть що вночі темно… слова лише фіксують миті слова не відповідні речам слово — це одночасне ціле і розірване ціле вже рветься а розірване стає цілим… невидиме багатство більше за видиме.. безкінечно велике не використовується а безкінечно мале… — це безкінечно велике що перейшло свою межу… до краю обмолочений сніп… темніє… лише на повороті річки золотом виграє — то пізно хтось миє голубить зерно: люба моя… 266 пізно восени ідучи додому я наглядів зеленого коника дуже малого у морі пожухлих трав… тихне довкола кіт по гілці пройшов — я лише бачив це… миша по павутинці — я лише знаю про це… стихло все… чим більший звір перед стрибком тим листя все сонніше — у круговерті змін ніхто страху не знає… жовті квіти не мають ні сходу ні заходу: в них чорне немов зима… тихо так стало… і тиша як терен коли він яскраво синій синій мов перед снігом… СХИЛИ ЛІТА які ж то високі схили літа що тільки сьогодні скотилися груші медові… 268 ■ берест човни листяні відпускає… втомилася сонця рука… опале листя жовте і червоне їжак вночі гортає… 269 безкінечні розмови про квіти — готуємось до переходу прірви… пересинений човен питає: що не було нікого? ні не було нікого… ВСЕ І
— Тютюнник Григорій, “Вир”