бер

Приклад 1:
Су­ди­ли, ря­ди­ли – та ок­руж­но­му, а ок­руж­ний – та гу­бер­на­то­рові. Пішли пи­са­ти та од­пи­су­ва­ти… Незабаром наїха­ло у се­ло чи­нов­но­го панст­ва.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
На­си­лу пи­сар їх у по­ти­ли­цю поп­ро­го­ню­вав i, роз­тол­ку­вав­ши суд­де­вi той лист, пор­вав йо­го на шмат­ки… Та дар­ма; бу­де­мо своє до­го­во­рю­ва­ти.. От пан Ула­со­вич стоїть, со­бi, узяв­шись у бо­ки, як той хверт, що у київськiй гра­мат­цi, аж ось i пi­дiй­шов до нього Хо­ма Ка­ли­бер­да, стар чо­ло­вiк, та, зняв­ши, шап­ку, пок­ло­нивсь йо­му ра­зiв з п’ять, а да­лi ос­мi­ливсь i ка­же: – Спасибi вам, па­не Ула­со­ви­чу, що ко­хаєтесь у ста­ро­ви­нi. Ще по­кiй­ний ваш дi­дусь, пан Опа­нас,.та­ки Забрьоха, не­хай над ним зем­ля пе­ром!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
– Буде й но­ви­на не­по­га­на, – ска­зав по­ва­гом пан Забрьоха та й вiдс­ту­пивсь вiд Ка­ли­бер­ди, щоб той не ду­же на­ла­зив на нього i щоб ча­сом не по­за­па­нiб­ра­тавсь з ним; та щоб швид­ше вiд нього вiд­че­пи­тись, гук­нув на Ри­го­ро­ви­ча i ка­же: – А що? А той, упо­рав­шись зов­сiм, iде до нього i ка­хи­кає, i уси зак­ру­чує – се вже та­ка звiст­ка, що з письма ста­не го­во­ри­ти – та й ка­же: – Приспi урем’я со­во­куп­ле­нiє сот­во­ри­ти i пог­ру­зи­ти не­чис­то­ту во iс­точ­ни­ки вод­ния.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”