Значення
- (Хімія) –
Спеціальний вид бензину, що характеризується високою здатністю розчиняти органічні сполуки (олії, жири, смоли, лаки), завдяки чому широко застосовується в промисловості як технічний розчинник для очищення, обезжирювання та розведення.
- (Хімія) –
Легкозаймиста рідка суміш вуглеводнів, отримана при перегонці нафти, яка за фракційним складом та властивостями (низька температура кипіння, висока леткість) призначена переважно не для використання як паливо, а як активний розчинник у хімічній, лакофарбовій та інших галузях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бензин-розчинник, р. бензину-розчинника, д. бензинові-розчинникові, з. бензин-розчинник, о. бензином-розчинником, м. бензині-розчинникові, к. бензине-розчиннику