бензоуловлювач

[bɛnzouloʋljuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Пристрій або система для уловлювання (збору) парів бензину чи інших легкозаймистих рідин з метою запобігання їх випаровуванню в атмосферу та/або задля повторного використання; застосовується на автозаправних станціях, у резервуарних парках тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бензоуловлювач, р. бензоуловлювача, д. бензоуловлювачеві, з. бензоуловлювач, о. бензоуловлювачем, м. бензоуловлювачеві, к. бензоуловлювачу

Більше записів