Значення
- (Техніка) –
Здатність матеріалів (гуми, пластмас, лакофарбових покриттів тощо) не руйнуватися, не набувати липкості або не розм’якшуватися під тривалою дією бензину, оливи та інших нафтопродуктів.
- (Техніка) –
Технічна характеристика матеріалу, що визначає ступінь його стійкості до контакту з бензином та іншими вуглеводневими рідинами, зазвичай виражена у відсотках зміни властивостей після випробувань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бензостійкість, р. бензостійкості, д. бензостійкості, з. бензостійкість, о. бензостійкістю, м. бензостійкості, к. бензостійкосте