Словник Української Мови
Буква
1. Тепла верхня чоловіча одія, зазвичай на хутрі, зі зборками на спині та довгими, широкими відворотами, що носилися в Україні здебільшого у XVIII–XIX століттях.
2. Назва старовинного військового мундира подібного крою, який використовувався в арміях деяких європейських країн.
Приклад 1:
Хоча Януш Острозький і Радзивілл до нього ще не прийшли, до його головного війська та загонів Збаражського та Струса, Ружинського, Огінсько-го, Ходкевича, Станіславського, Лепшеня, Буйвіди, Курце-вича вже додалися драгуни Потоцького та команди двох його рідних братів, а також команди братів Пшерембських, загін черкаського старости Олександра Вишневецького, загони Фредра, Собеського, Бекеша, Чарниковського, Плесневець-кого, Заславського, Даниловича, Улясницького, Гербурта, Щасни-Гербурта, Ковачовського, Горностая, Гурського, Тарнавського, Білецького і Сладковського, одне слово, тепер Станіслав Жолкевський був на добрячім коні! Від Козловського він довідався: нижче за двадцять верст від Лубен, біля Горошина через Сулу є мілководдя — давній татарський напрямок-брід в Україну.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”