1. Дія за значенням дієслова «бекати»; вимова звуків, що нагадують «бе-бе», характерних для вівці або кози.
2. Переносно: нерішуче, боязке або плаксиве вираження незгоди, скарг; бурчання, базікання.
бекання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Бо ми з Яковом почули це бекання добре й подумали, що це, Северине, хтось із вас бекнув від морозу. — Та який, прости Господи, чорт міг бекнути серед нас, — опустив з місяця вуса у кучугуру до Петра і Якова дід Максим, — коли я, грішним ділом, подумав, що це забекав, притомившись, хтось із вас!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |