Бегінаж — це комплекс житлових, господарських та культових споруд (будинків, каплиць, шпиталів), об’єднаних внутрішнім двором або садом, що у середньовічній Західній Європі (переважно в Нідерландах, Бельгії, Франції, Німеччині) створювався як самостійна громада для бегінок — релігійних жінок, які вели чернечий спосіб життя, але не складали вічних обітниць.
Бегінаж — це історична форма жіночої релігійної громади (бегінок), що існувала в Західній Європі з XII–XIII століть, яка поєднувала риси чернечого життя з мирською діяльністю (наприклад, благодійністю, викладанням, рукоділлям).