1. (лінгв.) Умовна назва фонетичної зміни в українській мові, при якій голосні звуки [о] та [е] в закритому складі (тобто перед складовим приголосним) перейшли в [і]: *нос* → *ніс*, *мед* → *мід*; також — закон відкритого складу, що пояснює цю історичну чергування голосних.
2. (іст.) Назва одного з основних фонетичних процесів (законів), що сформував систему голосних фонем давньоукраїнської мови приблизно в XIV–XV століттях; назва походить від характерних прикладів цієї зміни: *база* → *біза*, *вовк* → *вівк*, *лук* → *люк*, *кіт* → *кіт* (де [о] збереглося перед наступним складом з [і]).