байталуватий
[bɑjtɑluʋɑtɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
(про людину) Який має риси, властиві персонажу українського фольклору Байдалі (Байдалі-Байда), — хитрий, спритний, жартівливий, а часом і лукавий; байдикуватий, бешкетний.
- (Література) –
(переносно, рідше) Такий, що нагадує поведінкою або характером Байду; несерйозний, легковажний, схильний до пригод та розваг.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. байталуватий, р. байталуватого, д. байталуватому, з. байталуватого, о. байталуватим, м. байталуватім