бай

Приклад 1:
Зе­ле­на бай­ова кер­сет­ка, з чер­во­ни­ми муш­ка­ми, чер­во­на в бу­ке­тах спідни­ця, на шиї до­рогі ко­ралі, хрес­ти, зо­лоті ду­ка­ти – усе гар­но прис­та­ло до хо­ро­шої дівоцької вро­ди. Вона сто­яла навп­ро­ти па­руб­ка, як на­мальова­на,- на­че ма­ни­ла своєю див­ною кра­сою.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
До­щу не бу­ло; а тільки хма­ри, як дим­чаті ки­лимці, зас­ту­па­ли світ сон­ця, пе­ре­су­ва­ли­ся з місця на місце, пла­ва­ли по ви­со­ко­му небі, од­на од­ну до­га­ня­ючи, од­на дру­гу пе­ре­га­ня­ючи, й ки­да­ли свою сіру тінь на чор­ну­ва­ту зем­лю… Вітер тяг ле­генький з по­луд­ня.. Чіпка підвів го­ло­ву, ра­дий хоч вітрові, що обвівав йо­го чер­во­ний, як ка­ли­на, вид, про­хо­лод­жу­вав га­ря­чу го­ло­ву… Йо­му ста­ло не­мов лег­ше од та­кої про­хо­ло­ди; ве­селіші гад­ки ста­ли зак­ра­да­тись у йо­го ду­шу, а жур­ба впря­ма все-та­ки не ки­да­ла сер­ця…її Чіпка за­тяг: Зелений бай­ра­че, на яр по­хи­лив­ся; Молодий ко­за­че, чо­го за­жу­рив­ся?.. Спершу ти­хо, про­тяж­не ви­ли­ва­ла­ся пісня, й чут­но у ній бу­ло ту­гу не­ви­мов­ну, плач гіркий-за­дав­ле­ний; далі го­лос все дуж­чав, міцнішав, роз­вер­тав­ся на всі бо­ки і, як зимні за­во­ди вітру, роз­ля­гав­ся жур­бою по пус­тельно­му по­лю… Тільки мені й па­ри – що очиці карі… – лунала пісня; а по­ле, мов ще дуж­че по­чорніло, аж на­су­пи­лось… XXV Козак – не без щастя, дівка – не без долі Вернувся Чіпка до­до­му та за­раз ки­нув­ся по ха­зяй-р,ду – не заг­ля­нув і в ха­ту.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
VI­II І то ж то в церкві бу­ло всім ди­во, що дві парі ра­зом бу­дуть вінча­ти­ся: Ма­ру­ся Ковбанівна з сот­ни­ком Бай­да­ком, а Ори­на Ло­бодівна з Оса­улен­ком Про­хо­ром. Справді, ка­же ба­бу­ся, як сон­це по­га­сить міся­ця на небі, так Ма­ру­ся по­га­си­ла і кра­сою, і пи­хою ба­га­тою не­лю­бу їй па­ру.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”