батодзюцу

1. Мистецтво володіння мечем (катаною) у японських бойових мистецтвах, що включає техніки виймання з піхов (нукі) та миттєвого удару одним безперервним рухом.

2. Спеціалізована фехтувальна дисципліна, що вивчає тактику та стратегію першого удару, заснована на традиційних самурайських школах (корю) та їх сучасних інтерпретаціях.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |