батіг

Приклад 1:
Надмір горя робить людину черствою, злою, зашарпаною й безжалісною, — раб, над яким свище батіг, не виплекає в собі шляхетства, для добра треба бодай малого просвітку, а надмір достатків — порожньою, байдужою до всього на світі або пихатою й гістеричною і — теж лютою й жорстокою. Певна річ, не кожного, — у кожному пеклі знайдеться один праведник, — однак більшість.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Зоряним часом письменника Івана Багряного стали 1928—1930-ті роки, коли були надруковані його поеми «Батіг», «Вандея», «Собачий бенкет», «Гутенберг», епопея «Комета»; письменник зробив також спроби й у прозі — журнал «Всесвіт» опублікував його оповідання «В сутінках» та «З оповідань старого рибалки». Але після видання «Книгоспілкою» роману у віршах «Скелька», де письменник використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII столітті селяни села Скелька (що на Полтавщині), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир, почалася нищівна критика не лише твору, але й самого автора.
— Невідомий автор