1. Власна назва художнього напряму в українському живописі та графіці другої половини ХХ століття, що виник у Львові; представники цього напряму (наприклад, З. Флінта, В. Костенко, Г. Якутович) у своїй творчості зверталися до традицій народного мистецтва, українського бароко та іконопису, використовуючи яскраву, декоративну палітру та узагальнені форми.
2. Термін для позначення творчого методу, стилістики або окремих художніх прийомів, характерних для представників цього напряму.