басуватий
[bɑsuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
Який має низький, глибокий, насичений тембр голосу або звуку, схожий на бас.
- (Мистецтво) –
У музиці: що має характеристики басу, низький за висотою звучання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. басуватий, р. басуватого, д. басуватому, з. басуватого, о. басуватим, м. басуватім