Значення
- (Фізика) –
Властивість чи якість звучання, що характеризується низьким тембром, глибоким тоном, наявністю басових частот, подібно до звучання баса (музичного інструменту або низького чоловічого голосу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. басуватість, р. басуватості, д. басуватості, з. басуватість, о. басуватістю, м. басуватості, к. басуватосте