басма

[bɑsmɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Мистецтво) –

    У середньовічній Русі та деяких інших слов’янських землях — тонка металева (золота, срібна) пластина, фольга, яка використовувалася для тиснення, оббивання або наклеювання на поверхню з метою прикрашання ікон, рукописних книг, предметів культу.

  2. (Юриспруденція) –

    У кримінальному жаргоні — документ, що посвідчує особу, а також паспорт або інша офіційна довідка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. басми, р. басми, д. басмі, з. басму, о. басмою, м. басмі, к. басмо

Більше записів