бас

1. Найнижчий чоловічий співчий голос, що характеризується повнотою звучання, силою та об’ємом у нижньому регістрі.

2. Співак, який володіє таким голосом і виконує партії, написані для цього голосу в музичних творах.

3. Музичний струнний щипковий інструмент групи віол, попередник сучасного контрабасу, що був поширений у XVI–XVIII століттях.

4. Розмовна назва контрабасу — найбільшого за розміром і найнижчого за звучанням струнного смичкового інструменту сучасного симфонічного оркестру.

5. У переносному значенні — про щось дуже низьке за тоном, глибоке і дзвінке (про звук, голос).

Приклади:

Приклад 1:
Про це — один із ґратованих сонетів Світличного з відповідною назвою: І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі, Хтось невидимий ізбудив Світ Калинцевих визій-див, Драчеві клекоти і хмелі, Рій Вінграновських інвектив, Чаклунство Ліни, невеселі Голобородькові пастелі І Стусів бас-речитатив.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
(15) ОРФЕЙ У ВЕНЕЦІЇ Опера buffa у формі pasticcio на три дії та безліч картин Оригінальна ідея і лібрето — Метью КУЛІКОФФ Дійові особи: Орфей, поет і співець………………………………. Ріна, венеційська красуня………………………… Асклепіо, її охоронець та злий дух……………. Інквізитор………………………………………………. Спарафучіле, найманий вбивця……………….. Смеральдіна Кляріче……………………………………………………. Розалінда Карамбольйо л молоді офіцери, Пантальоне > вони ж — співці,………… Ґалілейо ) вони ж — залицяльники тенор або баритон сопрано бас баритон тенор або фальцет сопрано і меццо-сопрано тенори і баритон агенти інквізиціїконтрабас альт сопраноГолос Еврідіки Дія відбувається в усі часи і всюди, але цього разу — в театрі «Ля Феніче» 153 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ «Симон Бокканеґра»), Дж. Франческо МАЛІП’ЄРО («Орфеїда», «Ґольдо- ніяна», «Венеційська містерія»), Ґеорґа Фрідріха ГЕНДЕЛЯ («Акід і Галятея», «Рінальдо»), Христофора Віллібальда ҐЛЮКА («Деметрій», «Орфей і Еврідіка»), Вольфґанґа Амадея МОЦАРТА («Дон Джованні», «Cosi fan tutte»), Ігоря СТРАВИНСЬКОГО («Орфей») і… кілька тактів з Ріхарда ВАҐНЕРА!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Прем’єра першої п’єси відбулася у Києві 12 вересня 1917 p., роль Корнія виконав сам Лесь Кур-бас, Ріти — Поліна Самійленко, а Сніжинки — Олімпія Доб-ровольська. За кордоном найбільший успіх мали теж ці п’єси.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”