баритон

1. Чоловічий голос, середній за висотою між тенором і басом, що має діапазон приблизно від ля великої октави до ля першої октави.

2. Співак, який володіє таким голосом і виконує партії, написані для цього діапазону.

3. Мідний духовий музичний інструмент сімейства саксгорнів, що за тембром і діапазоном наближається до тромбона, але має три вентилі.

4. Струнний смичковий музичний інструмент родини віол, що був поширений у XVI–XVIII століттях, з додатковими резонансними струнами.

Приклади:

Приклад 1:
(15) ОРФЕЙ У ВЕНЕЦІЇ Опера buffa у формі pasticcio на три дії та безліч картин Оригінальна ідея і лібрето — Метью КУЛІКОФФ Дійові особи: Орфей, поет і співець………………………………. Ріна, венеційська красуня………………………… Асклепіо, її охоронець та злий дух……………. Інквізитор………………………………………………. Спарафучіле, найманий вбивця……………….. Смеральдіна Кляріче……………………………………………………. Розалінда Карамбольйо л молоді офіцери, Пантальоне > вони ж — співці,………… Ґалілейо ) вони ж — залицяльники тенор або баритон сопрано бас баритон тенор або фальцет сопрано і меццо-сопрано тенори і баритон агенти інквізиціїконтрабас альт сопраноГолос Еврідіки Дія відбувається в усі часи і всюди, але цього разу — в театрі «Ля Феніче» 153 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ «Симон Бокканеґра»), Дж. Франческо МАЛІП’ЄРО («Орфеїда», «Ґольдо- ніяна», «Венеційська містерія»), Ґеорґа Фрідріха ГЕНДЕЛЯ («Акід і Галятея», «Рінальдо»), Христофора Віллібальда ҐЛЮКА («Деметрій», «Орфей і Еврідіка»), Вольфґанґа Амадея МОЦАРТА («Дон Джованні», «Cosi fan tutte»), Ігоря СТРАВИНСЬКОГО («Орфей») і… кілька тактів з Ріхарда ВАҐНЕРА!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Його теплий баритон, не надто сильний, але дуже виразний і своєрідний, його пластика й міміка, рухи і жести безперечного Орфея, його здатність блискавично орієнтуватися в перебігові подій на сцені і діяти так, як вима­ гає того мій задум та моє лібрето, — все це і стало причиною того майже істеричного успіху, що потряс стінами «Ля Феніче» і всього сестьєре Сан Марко відразу ж після фінальних акордів моєї опери [схрещує руки на грудях]. Він був перший, хто вніс душу в цю механічну виставу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Його м’який приємний баритон якось загубився, i говорив вiн майже дитячим дискантом. Тодi перший раз менi прокинулось до нього щось подiбне до огиди.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”