барва

Приклад 1:
— i, о Боже коханий, ця струмуюча барва, це повiльне, пiдводне свiтло, холоднувате, блакитнаво‑зелене, в якому застигли, вглиб алеї, дерева й лавочки, — таж це ним свiтяться мої кращi, найбiльш мої вiршi, — отже, також звiдси? ), — “Тут десь був тодi березовий мiсток” — “Вiн i зараз є — ходiмо, покажу”, — тiльки вiн один не вдавав призвоїтого розчулення, взагалi нiчого не вдавав, а мовчки, зосереджено й затято, думаючи й пiдмiчаючи своє, пролапувався крiзь її стан, як потiм, ночами, крiзь шийку матки, щоб нарештi видихнути: га, ось вона!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
Барва, сама тільки барва, ізольована від усього, що не є нею. Та поволі це почуття барви зникає, кольор, зосереджене в собі почуття розпорошується.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”