Словник Української Мови
Буква
1. Невелика чоловіча сумка для документів, грошей, телефону та інших дрібних речей, яку носять на плечовому ремені або в руці; типова аксесуар для ділових людей.
2. Рідкісне, застаріле значення: невелика жіноча сумочка або гаманець, часто з застібкою-клапаном.
Приклад 1:
Якось непомітно для себе самих ми із мКд чи то згубилися в густій імлі, чи то від усього пережитого потроху почали втрачати свідомість, у кожному разі, чимраз більше домінувало відчуття, що всі елементи підвладного нам світу: я, вона, він, я, велика торба з брезенту, чорний шкіряний наплічник, синтетична барсетка, плетена сумочка з торочками, конференційний кейс із торішнім «Плейбоєм»; золота і вицвіла, вицвіла й золота Діва Марія та ще невеличкий обшар бруківки, з-поміж каменів якої проростали кволі стеблини Hypericum perforatum L. плюс Centaurium minus Moench — усе це перетворюється на незбагненну цілість, єдність… на щось одне. І тоді я усвідомив, що Львів — це місто, яке безпосередньо межує з краєм світу.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Барсетка бовталась у нього на руці, мов якір. Серед жінок огрядно виокремлювались дві жагучі іспанки, кожна тримала в руці по вінку, в однієї був від профспілок, в іншої — від чорнобильців.
— Тютюнник Григорій, “Вир”