1. (в мистецтві) художня якість, що поєднує риси бароко (динамізм, емоційну напруженість, виразність форм) з чутливістю, ніжністю, іноді сентиментальністю; характерна ознака перехідного стилю від бароко до рококо в європейському мистецтві XVIII століття.
2. (переносно) властивість характеру або манера поведінки, що відзначаються поєднанням витонченої, дещо театральної емоційності, пафосу з надмірною ніжністю, схильністю до зворушливості.