Древослів

Словник Української Мови

барнаулець

[bɑrnɑulɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Географія) –

    Мешканець або уродженець міста Барнаула (Росія, Алтайський край).

  2. (Історія) –

    Рідкісна назва металевого виробу (зокрема, срібного келиха), виготовленого на Барнаульському заводі в XVIII–XIX століттях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. барнаулець, р. барнаульця, д. барнаульцеві, з. барнаульця, о. барнаульцем, м. барнаульцеві, к. барнаульцю

Більше записів