бармиця

[bɑrmɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    (іст.) Частина обладунку у вигляді кільцевої кольчужної сітки, що захищала шию та плечі воїна; кольчужна коміра, що кріпилася до шолома або була його продовженням.

  2. (Історія) –

    (іст.) Шовкова або оксамитова намітка, що прикрашалася перлами, коштовним камінням та золотими пластинами (бляшками), яку носили поверх головного убору князі та знатні бояри в Київській Русі та Московській державі як символ влади.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бармиця, р. бармиці, д. бармиці, з. бармицю, о. бармицею, м. бармиці, к. бармице

Більше записів