1. Властивий бархату, що має вигляд або якості бархату; м’який, блискучий, приємний на дотик.
2. Зроблений з бархату, пошитий з бархату.
3. Переносно: дуже ніжний, приємний, лагідний (про голос, тембр, колір тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Властивий бархату, що має вигляд або якості бархату; м’який, блискучий, приємний на дотик.
2. Зроблений з бархату, пошитий з бархату.
3. Переносно: дуже ніжний, приємний, лагідний (про голос, тембр, колір тощо).
Приклад 1:
Взяла караблік бархатовий, Спідницю і карсет шовковий І начепила ланцюжок; Червоні чоботи обула, Та і запаски не забула, А в руки з вибійки платок. Еней же, з хмелю як проспався, Із’їв солоний огірок; Потім умився і убрався, Як парубійка до дівок.
— Самчук Улас, “Марія”