Древослів

Словник Української Мови

баранячий

[bɑrɑnjɑt͡ʃɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Зоологія) –

    Який стосується барана, належить йому або виготовлений з його вовни, шерсті тощо.

  2. (Зоологія) –

    Який має властивості, схожі на вдачу барана; німий, покірний, безвільний.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. баранячий, р. баранячого, д. баранячому, з. баранячого, о. баранячим, м. баранячім

Більше записів